Прочитав новину, що російський суд ухвалив рішення повернути незрячого кримського політв'язня Олександра Сізікова знову до в'язниці. Тобто його термін ув'язнення може закінчитися у 2037 році. За останньою інформацією, його наче відпустили, але це ж «кримські реалії» і російське «правосуддя».
Пам'ятаю першу зустріч з Олександром Сізіковим у сімферопольській будівлі управління ФСБ РФ по Криму та Севастополю навесні 2021 року. Спершу я почув шум у коридорі, потім побачив людину з тростиною, яка на підвищених тонах щось говорила одному зі слідчих ФСБ. Потім він зайшов до кімнати затриманих, представився (було видно, що людина незряча), розпитав, кого за що заарештували. Коли я розповів про себе, Олександр несподівано поклав свою долоню мені на голову і сказав: «Не хвилюйся, хлопче, все буде добре».
Олександр мав загострене почуття справедливості ще з початку російської анексії Криму
У той час я був не в найкращому стані, але ті слова дуже вразили. Мене підтримувала незряча людина, якій «світив» термін від 15 років! Потім мені розповіли, що Олександр мав загострене почуття справедливості ще з початку російської анексії Криму. Він виходив із пікетами на підтримку заарештованих кримських татар, чітко та ясно висловлювався про російських окупантів і куди їм «треба було йти».
Пізніше я познайомився з його «спільниками» у справі «Хізб ут-Тахрір» – кримськими татарами Сейраном Хайретдіновим та Алімом Суф'яновим. Іноді їхні сім'ї мали можливість передавати їжу під час слідчих дій у ФСБ, і хлопці підгодовували мене та інших ув'язнених різними татарськими смаколиками.
Я побачив, з якою швидкістю слідчі ФСБ «клепають» справи щодо «екстремістських, терористичних організацій»
Ми тоді іронізували, що у ФСБ «закінчилися» здорові люди, і тому ватажком їхньої «банди» зробили незрячу людину. Хлопці розуміли, що їм дадуть великі терміни ув'язнення, але визнавати провину вони вважали для себе приниженням.
Тоді я побачив, з якою швидкістю слідчі ФСБ «клепають» справи щодо «екстремістських, терористичних організацій», роблячи винними іноді взагалі незнайомих між собою людей, більшість з яких були кримськими татарами.
Думаю, що з початку російської окупації Крим був особливим регіоном для Москви, і тому їй було важливо давати показники щодо «терористів» та «екстремістів» значно більші, ніж у регіонах самої Росії.
Владислав Єсипенко,журналіст, колишній політв'язень
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
